Модель компетентності педагога, який працює з обдарованою дитиною

Мислити за шаблоном – найкращий засіб

занапастити справу.

Д.Енрайт

      1. Учитель не повинен постійно розхвалювати обдарованого учня за індивідуальні успіхи, краще заохотити його до спільних занять з іншими дітьми.

      2. Учителю не слід надмірно вдаватися до навчання та виховання з елементами змагання. Обдарована дитина частіше буде переможцем, що може викликати неприязне ставлення інших дітей.

      3.  Не можна підкреслити винятковість обдарованої дитини чи, навпаки, навмисно її принижувати, застосовувати сарказм.

      4. Учителю варто пам’ятати, що обдаровані діти зазвичай негативно ставляться до чітко регламентованих повторюваних занять.

      5. Методи, що сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми:

·   повага до прагнення учнів працювати самостійно;

·   надання дитині свободи вибору щодо сфери реалізації своїх здібностей;

·   індивідуальне застосування навчальної програми;

·   заохочення учнів до роботи над власними проектами;

·   жодного тиску на дітей, створення атмосфери розкутості;

·   схвалення результатів діяльності в певній галузі для стимулювання бажання випробувати себе в цій чи інших галузях;

·   підкреслення ролі індивідуальних відмінностей;

·   надання допомоги і підтримки дітям, які мають власний погляд і в наслідок цього відчувають тиск з боку інших;

·   найефективніше використання хобі, конкретних захоплень та індивідуальних нахилів;

·   поблажливість до можливого безладу;

·   заохочення максимальної захопленості в спільній діяльності;

·   постійне підтвердження того, що вчитель є  однодумцем учнів, а не супротивником.

6. Риси, якими має володіти вчитель, котрий працює з обдарованими дітьми:

·   доброзичливість і чуйність;

·   цілеспрямованість і наполегливість;

·   розуміння психології здібних та обдарованих дітей;

·   високий інтелектуальний рівень;

·   широке коло інтересів;

·   готовність до виконання найрізноманітніших обов’язків, пов’язаних із навчанням обдарованих дітей;

·   жвавість, активність, почуття гумору;

·   гнучкість і завжди постійна готовність переглянути свої погляди;

·   здатність до постійного самооновлення, сприйняття нетрадиційних думок і поглядів, емоційна стабільність і вміння переконувати.

           Професійному вдосконаленню і творчій діяльності педагога сприяють такі чинники:

1.  Інтерес до змісту діяльності;

2.  Суб’єктивна привабливість спілкування з дітьми.

3.  Високий рейтинг професіоналізму в структурі цінностей особистості.

4.  Достатньо високий рівень само оцінювання і рівень домагань.

5.  Можливості для самореалізації.

6.  Престиж педагогічної діяльності.

7.  Гідні умови праці.

8.  Перспектива професійного зростання.

9.  Позитивне стимулювання діяльності.