Особливості роботи з обдарованими дітьми

Дослідження і практика свідчать, що розвиток творчої обдарова­ності може бути затриманий, а іноді і втрачений на будь-якому ета­ні розвитку дитини. Багато спеціалістів одностайні з приводу при­чин, що заважають оптимальній реалізації природних задатків ди­тини, що їх можна розподілити на три категорії:

·        методика викладання та навчальні програми не відповідають за­питам обдарованих дітей;

·        у містах із низьким рівнем освіти розвиток дитини не стимулю­ється її оточенням, тому вона не може високо оцінити значення освіти;

·        психологічні передумови, що заважають реалізації здібностей дитини, часто закладаються в сім'ї. Батькам необхідні знання і навички, що дозволяють забезпечити належний розвиток їх­ніх обдарованих дітей.

       Розвиток обдарованості може бути ефективнішим при дотриманні певних умов. Більшість дослідників проблеми обдарованості свідчать про те, що ефективності роботи з обдарованим дітьми сприяють:

·        своєчасна діагностика інтелектуальних особливостей і здібно­стей учня;

·        гуманне співробітництво учителя та учня;

·        взаємодія педагогів і батьків;

·        створення для учня ситуацій упевненості в собі;

·        забезпечення учневі права на пошук і помилку без зниження оцінки, надання можливості виправлення помилки і підвищен­ня оцінки;

·        використання такої системи управління пізнавальною діяль­ністю і заохочення її результатів, що перетворюють ситуативну впевненість на стійку;

·        підтримка ініціативи дитини у всіх видах діяльності;

·        гуманізація сфери спілкування з однолітками та дорослими;

·        надання можливості реалізації фізичної активності;

·        навчання прийомів самостійної роботи, способів самоконтро­лю, дослідницької діяльності, уміння отримувати знання само­стійно;

• відсутність демонстрації виняткових досягнень, що спричиняють ревність і неприйняття однокласниками, але разом із цим і неприпустимість зменшення досягнень та унікальних здібно­стей.

Для якісної організації роботи з обдарованими дітьми викорис­товують відповідні стратегії навчання:

1) стратегії навчання, що спираються на кількісні зміни:

·   прискорення — передбачає збільшення темпу освоєння навчаль­ного матеріалу;

·   інтенсифікація — передбачає зміну не темпу засвоєння, а збіль­шення обсягу навчального матеріалу, тобто підвищення інтен­сивності навчання;

2) стратегії, що спираються на якісні зміни:

·        диференціація навчання;

·        індивідуалізація навчання.

Яку б стратегію навчання не використовували педагоги, необхід­но пам'ятати про формування соціальної компетентності: здатність розбиратися в людях і встановлювати з ними ефективні ділові взає­мини. Емпатія (здатність до співпереживання), активна, ділова доб­рота — одні з головних ознак соціальної компетентності.

Працюючи з обдарованими дітьми, необхідно використовувати активні й інтерактивні методи, методи активізації творчого пошу­ку, до яких належать: метод евристичної загадки, метод «мозкової атаки», метод синектики, метод гірлянд запитань, метод ліквідації безвихідних ситуацій тощо.

В обдарованої дитини існує багато проблем, які можна розв'язати, якщо оточення поважатиме дитину як особисту цінність, якщо ди­тина відчуватиме, що її не тільки доброзичливо сприймають, але й люблять та намагаються зрозуміти, підтримують у процесі пі­знання, не обмежуючи при цьому її внутрішню свободу. Саме тоді слово «неможливо» можна замінити на— «чудово», «цікаво», «ди­вовижно », « захоплююче ».

Таким чином, умовами успішної роботи з обдарованими діть­ми є:

•  осмислення значення розвитку обдарованих дітей кожним чле­ном колективу і посилення у зв'язку з цим уваги до проблеми формування позитивної мотивації навчання;

·        визнання того, що система роботи з обдарованими учнями — один із пріоритетних напрямів роботи школи;

·        постійне вдосконалення науково-методичної роботи та освітньо­го процесу загальноосвітніх навчальних закладів;

·        залучення до роботи з обдарованими учнями вчителів, які мають високі професійні та особистісні якості, а також «вузьких» спе­ціалістів (психологів, керівників предметних гуртків тощо).